Зимовий солдат. Автор Деніел Мейсон

Частково таємниця, частково військова історія, частково романтика.

Ентоні Дорр, автор книги «Все те незриме світло»

Відень, 1914 рік. Двадцятидворічний студент-медик Луціуш, натхненний ідеями про військову хірургію, вступає до армії, сподіваючись працювати у сучасному польовому шпиталі. Однак, коли Європу охоплює Перша світова війна, його відправляють у покинутий лазарет серед гірської долини Карпат. Серед холоду і тифу, їх лише двоє  — Луціуш, який ніколи не брав до рук скальпеля хірурга, і  загадкова медична сестра Маргарета, яка може навчити його ремесла імпровізованої медицини. Їхню долю змінює непритомний поранений солдат, форма якого розмальована дивними малюнками. І коли здається, що його вже не врятувати, Луціуш приймає доленосне рішення.

Від блиску бальних залів імператорського Відня до замерзлих лісів Східного фронту, від захаращених операційних до поля битви, де гримлять копита козацької кінноти. «Зимовий солдат» — це історія про війну і медицину, сім’ю і кохання, відданість справі і людський подвиг на тлі історичних потрясінь. А також про помилки, які ми робимо, і шанс їх спокутувати.

Чому варто прочитати книжку «Зимовий солдат»?

• Роман не лише про війну і кохання, а й про людську стійкість, моральний вибір і пошуки спокути.
• Один із найкращих історичних романів і водночас інтимна розповідь про Першу світову війну від фіналіста Пулітцерівської премії й лавреата Каліфорнійської книжкової премії.
• Роман описує походження й раннє лікування ПТСР, який автор називає як «нова хвороба, народжена війною».
• Історія кохання і водночас глибоке зображення фізичного і психологічного впливу війни на тих, хто вижив.
• Просякнута медичними подробицями, що розкривають усі жахи, з якими зіткнулися погано екіпіровані лікарі й медсестри за роки жорстокої війни.

Про автора:

Деніел Мейсон (Daniel Mason) — американський письменник і психіатр. Автор збірки A Registry of My Passage Upon the Earth, фіналіст Пулітцерівської премії 2021 року й лавреат Каліфорнійської книжкової премії. Автор трьох романів: «Зимовий солдат» North Woods і The Piano Tuner.  Його твори перекладено на 28 мов. Він був нагороджений стипендією Гуґґенгайма, премією Джойс Керол Оутс за красне письменство й стипендією Національного фонду мистецтв.  

Живе в районі затоки Сан-Франциско, де працює доцентом на кафедрі психіатрії Стенфордського університету.

Цитати:

Якщо він кохався в Медицині — саме так, це слово найкраще описувало його запаморочення, ревність до інших залицяльників, постійне прагнення відкривати дедалі глибші таємниці, — якщо він і кохався в Медицині, то точно не чекав що Вона відповість йому взаємністю. На початку він помічав лише таке: коли говорив про Неї, у нього щезало затинання. Іспити настали аж у кінці другого курсу, тож лише одного холодного грудневого дня, під час третього семестру, він зловив перший натяк, що має (згідно з тогорічною оцінкою) «надзвичайні здібності для сприйняття нюансів, які ховаються під поверхнею».

Від її рук незмінно йшов дігтярний запах карболки, але ті гриби смакували неймовірно, та й на той час він уже полюбив запах фенолу. Коли вона захотіла пити, попросила його фляжку.

Він чудово розумів, що її губи торкнулися того самого місця, що і його, але подумав, що це просто чергова звичка з її країв, так само як вона не надавала особливого значення, що він бере губами їжу з її пальців, і нічого тут такого не було.

Десь на четвертій-пʼятій вилазці, у квітні, вона спитала, чи можна заспівати.

Тепер, з кожним наступним днем я дедалі більше почуваюся, як мої солдати, які наче назавжди застрягли у своїх довічних зимах. Колись я думав, що достатньо просто повернутися з фронту і це полегшить усі їхні проблеми. Так нас вчили: що сни війни слабшають, коли відступає ризик бою. Та це зовсім не так. Хіба що існує ще битва, якої я не розумію.