Лілея долини. Турський священник. Автор Оноре де Бальзак

Переклад видатного українського перекладача Анатоля Перепаді

Класичні тексти культового французького письменника з передмовою доцентки катедри світової літератури, перекладачки й літературознавиці Ярини Тарасюк

Крізь химерні течії напівправди й напіввигадки французький класик Оноре де Бальзак веде читача післянаполеонівською Францією — епохою змін, де особиста історія кохання автора переплітається з долями випадкових людей, захоплених виром подій на зламі європейської історії XIX століття.

Роман «Лілея долини» і повість «Турський священник» — найбільш знакові тексти автора, що увійшли до циклів «Сцени провінційного життя» та «Сцени сільського життя», пронизані гострим реалізмом, релігійно-містичною тематикою, підступами, соціальними перипетіями й боротьбою за місце в цьому химерному світі. Автор запрошує читача стати співучасником інтимних драм, які розгортаються на тлі великої історії.

Чому варто прочитати книжку «Лілея долини. Турський священник»?

• Відомий роман і повість французького письменника й драматурга Оноре де Бальзака із циклів «Сцени провінційного життя» й «Сцени сільського життя».
• Класичні тексти культового французького письменника в перекладі видатного українського перекладача Анатоля Перепаді, доповнені передмовою доцентки катедри світової літератури, перекладачки й літературознавиці Ярини Тарасюк.
• Людські стосунки й французьке суспільство ХІХ століття.
• Роман «Лілея долини» є одним з найособистіших в доробку автора.

Про автора:

Оноре де Бальзак (Honoré de Balzac) — французький письменник і драматург. У семирічному віці Оноре навчався у Вандомському училищі, однак недовчився через хворобу. Згодом його родина переїхала до Парижа, де він навчався в приватних школах і відвідував лекції в Сорбонні. 

Перші літературні спроби чоловіка були пов’язані з матеріальною скрутою: він працював юристом, але ця професія його не приваблювала, тож Оноре почав заробляти письменництвом. 

Значна кількість боргів змусила писати художні твори безперестанку. Від початку 30-х років він пише великі прозові твори, серед яких «Шагренева шкіра», «Полковник Шабер», «Ежені Гранде», «Історія величі та падіння Сезара Біротто» й багато інших. Серед найвідоміших його творів також: «Гобсек», «Фізіологія шлюбу» й «Людська комедія».

Цитати:

Чи ж чують ангели, як зітхає ніжна душа, коли її брутально топчуть дорослі? Відкинуті почуття в декого вироджуються в ненависть, а в мене вони нагромаджувалися, міцнішали і, вирвавшись на волю, затопили потім усе моє життя.

Юний тілом і старий душею, я стільки читав і розмірковував, що встиг подумки занестися на верховини життя, коли вперше помітив, які покручені його ущелини і які курні шляхи його рівнин.

Я раптом покохав, нічого не відаючи про кохання. Яка це дивна річ — перше пробудження цього найдужчого в людині почуття.

Скільки разів я силкувався затягти суперечку, не варту й шага, скільки разів ладен був накликати на себе докори в неуважності, а тим часом я жадібно ловив музику її голосу і вдихав повітря, видихнуте з її небесних уст, аромат її душі вдихав з таким самим палом, з яким я пригорнув би до грудей саму графиню! А її сміх розсипáвся, як радісне щебетання ластівки! Та коли вона мовила про свої страждання, в її голосі так і чулося — це лебідь криком кличе свою подругу!

Ми горимо безцільно, замість мелодії у нас вихоплюються прикрі звуки й зойки, хоча наші зойки й не знаходять відгуку. Моторошна суперечливість душі, збунтованої проти порожнечі небуття, важка внутрішня боротьба, під час якої марно тане наша снага — так з невидимої рани крапля по краплі витікає наша кров. Почуття марнуються даремно, викликаючи гнітючу кволість, незбагненну тугу, яку годі розвіяти навіть сповіддю.