До безпечних берегів. Автор Воллес Стеґнер

Для кожного, хто коли-небудь пізнавав силу довіри й біль втрати. І здобував особисту безпеку серед буремного світу.

Жоден сторонній ніколи не знає, що відбувається всередині шлюбу. Це одна з найсуворіших таємниць, яку зберігає подружжя. Чи природа фізичної та емоційної близькості в шлюбі залишається переважно не висловленою через повагу та вірність, з міркувань пристойності, які існують між чоловіком і дружиною (чого немає між коханцями), а чи більшою мірою через побоювання спустити тисячу гаркітливих псів у погоні за міфічною лисицею, — важко сказати. Гонитва за коханням триває завжди, і якимось трагічним, правдивим, приголомшливим чином воно назавжди вислизає від нас. Уява підхоплює те, чого нам бракує в житті. Стеґнер це розуміє і запрошує зануритися в атмосферу подружніх стосунків.

з передмови Террі Темпест Вілльямс

Ларрі й Саллі Морґани — звичайна, сповнена надій сім’я, що торує собі шлях крізь труднощі. Сід і Черіті Ленґи — харизматична пара, що живе з відчуттям легкості й щастя. Їхнє знайомство починається в епоху Великої депресії і переростає в довічну дружбу, сповнену щедрості, підтримки, ніжності й внутрішніх викликів. Разом вони проживають хвороби, втрати, спільні літа у Вермонті й рік у Флоренції, коли всі четверо відчувають себе, немов у Едемі. Та життя — це гойдалки свята й буденності з обов’язками, болісними компромісами та напругою, що іноді так майстерно ховається за турботою.

«До безпечних берегів» — неспішний роман про красу звичайного життя і ті невловні миті, коли найважливіші історії народжуються в тиші між словами. Це оповідь про дружбу, що стає домом, ідеалізм юності й зрілість, що вчить приймати. І про любов, яка не зникає, навіть коли все навколо змінюється.

Чому варто прочитати книжку «До безпечних берегів»?

• Один з найвидатніших американських романів ХХ століття від лавреата Пулітцерівської премії.
• Видання доповнено передмовою американської письменниці й активістки Террі Темпест Вілльямс і післямовою письменника Т. Г. Воткінса.
• Напівбіографічний роман, що досліджує таємниці дружби, шлюбу й кохання.
• Змальовуючи глибини повсякденного життя й вишукані психологічні портрети героїв, автор розповідає про довгу дружбу між двома подружжями та чуттєву  історію їхнього зв’язку. 
• Книжка, яка сподобається прихильникам Майкла Каннінґема й Філіппа Бессона. 

Про автора:

Воллес Стеґнер (Wallace Stegner) — американський романіст, письменник, еколог і історик, якого називали «деканом західних письменників». Лавреат Пулітцерівської премії і Національної книжкової премії США. Здобув ступінь бакалавра в Університеті Юти, а магістра й доктора філософії — в Університеті Айови. У 40-х роках Стеґнер був одним із провідних членів Асоціації житлового будівництва, а також викладав в Університеті Вісконсина і в Гарвардському університеті. Зрештою він залишився у Стенфордському університеті, де й заснував програму творчого письма.

Автор книжок The Big Rock Candy Mountain, A Shooting Star, Angle of Repose, The Spectator Bird, Crossing to Safety й багатьох інших.

Цитати:

— Хіба не типово? Стоїть на порозі смерті, водночас хоче, щоб все було, як за старих часів, і наказує всім поводитися відповідно. А ще переймається тим, що ми втомилися. Ех, шкода! Після себе вона залишить порожнечу! Тут завжди була порожнеча, відколи ми... Невже не відчуваєш відсутність?

— Аж ніяк. Навпаки — присутність.

Залишити слід у світі... Натомість світ залишив сліди на нас. Ми постаріли. Життя тяжко покарало нас, і нині хтось із нас лежить в очікуванні смерті, хтось ходить на милицях, а хтось сидить на ґанку, де колись в нас буяли молоді соки, і почувається старим, бездарним та зніченим.

Хто такі письменники? Репортери, пророки, божевільні, митці, проповідники, судді — хто? Рупори чиїх ідей? Якщо власних — а вочевидь так і є — чи не обманюють вони самі себе? Якщо тільки Час творить шедеври, у чому переконував Анатоль Франс, то велика література — не що інше як спроби й помилки, випробувані часом, а отже, до письменництва повинен спонукати творчий імпульс, а не зовнішній тиск. Дар сам себе окупає, і немає жодного іншого способу, окрім звернення до нащадків, сказати напевно, чи справді він чогось вартий, чи є лише ефемерним вираженням примхи або тенденції, артикуляцією стереотипу.

Пройшовши пішки кілька кілометрів — або поплававши озером, знайшовши в темряві причал, витягнувши каное з води й перевернувши його, — ми казали одне одному добраніч і розходилися парами по котеджах, просвічуючи ліс ліхтариками. Два Адама і дві Єви — вдосконалений варіант Божого замислу, який я раджу Йому обрати наступного разу, коли Він захоче створити світ.

Справді, порядок — мрія людини, але хаос, або, інакше кажучи, безглуздий сліпий випадок — незмінний закон природи.

Ти можеш планувати що завгодно. Можеш списувати блокноти схемами й задумами, лежачи вранці в ліжку. Та одного дня за якісь лічені години чи навіть хвилини усьому, що ти собі запланував, усьому, до здійснення чого наполегливо йшов, може настати край так само, як настає кінець слимакові, коли на нього ллють соляний розчин. І аж до тієї миті, коли ти розчиняєшся в піні, ти віриш у те, що в тебе все гаразд.